Послуги домашніх працівників в Україні стають все більш популярними, адже в сучасному світі час – найцінніший ресурс, і багато хто прагне делегувати побутові справи, щоб присвятити себе роботі, родині або хобі. Проте, працевлаштування домашнього персоналу має свої особливості, які важливо враховувати як роботодавцям, так і самим працівникам.
З метою легалізації домашніх працівників та захисту їхніх прав, Законом України від 25.04.2024 № 3680-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» доповнено Кодекс законів про працю України новою главою ХІ-А «Праця домашніх працівників».
Відповідно до норм законодавства, домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Йдеться не про побутові послуги, а про щоденну турботу, допомогу з доглядом за дітьми, підтримку літніх людей, забезпечення комфорту в домі. Няні, доглядальниці, хатні помічники, водії та садівники – їх праця не помітна для суспільства, але має бути гідною і захищеною, як і будь яка інша праця.
Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.
Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, обов’язково має містити:
1) прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;
3) дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору – строк дії договору;
4) опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;
5) умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
6) тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
7) умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
8) способи обміну інформацією.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.
Протягом строку дії трудового договору до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Зміни до трудового договору вносяться в письмовій формі.
Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Законодавство України чітко регулює робочий час, час відпочинку та оплату праці домашніх працівників:
- робочий час — не більше 40 годин на тиждень (або менше, якщо передбачено в договорі). Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем;
- допускається гнучкий графік роботи або підсумований облік робочого часу — головне, щоб це було погоджено між роботодавцем та працівником;
- надурочна робота — за згодою і з дотриманням вимог законодавства;
- час очікування виклику на роботу або супровід членів домогосподарства на відпочинку — це теж робочий час і він має оплачуватись;
- розмір оплати не може бути меншим за розмір встановленого законом мінімального рівня оплати праці;
- відпустка — не менше 24 календарні дні за робочий рік.
Домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин, самостійно сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на засадах добровільності шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може бути припинений з ініціативи однієї із сторін.
Роботодавець має право розірвати трудовий договір:
– у двосторонньому порядку, уклавши договір про розірвання трудових відносин;
– в односторонньому порядку, шляхом надсилання домашньому працівнику у спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом з описом вкладення повідомлення про розірвання трудового договору. У разі надсилання домашньому працівнику повідомлення про розірвання трудового договору засобами поштового зв’язку такий трудовий договір вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення домашньому працівнику поштового відправлення.
Домашній працівник має право розірвати трудовий договір:
– у двосторонньому порядку, підписавши з роботодавцем договір про розірвання трудових відносин;
– в односторонньому порядку, розірвавши трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.
